Позначення свят і служб

Велике свято
Середнє свято
Середнє свято
Мале свято
Мале свято
Мале свято

Дорогі Браття і Сестри у Христі!

Допоможіть Живій Вервиці поширювати віру, моральність, завдяки Вашій молитві, пожертві на поширення віри!

Зробити пожертву в
фундацію "Живої Вервиці"

Свідчення про отримані ласки

Хочу подякувати за ласку і опіку над моєю сімєю Матері Божій і святій Філомені. Одного разу моїй дочці піднялась температура до 39,3. я помастила миром святої Філомени і сталося чудо.Температури не стало.Також допомогло миро святої Філомени від сильної болі

Люба (м. Бережани)

Церковний календар

ПонеділокВівторокСередаЧетверП'ятницяСуботаНеділя
272829303112
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627
28
2930

Опис

Картинка приоритету свята Ап. Аристарха, Пуда і Трофима


Святі апостоли Аристарх, Пуд і Трофим

Святі апостоли Аристарх, Пуд і Трофим були з числа 70-ти апостолів, яких Господь Ісус Христос послав перед собою з Євангельським благовіствуванням.

Святий апостол Аристарх, співробітник святого апостола Павла, став єпископом сирійського міста Апамеї. Його ім'я неодноразово згадується в книзі Діянь святих апостолів і в Посланнях апостола Павла.

Святий апостол Пуд згадується в 2-му Посланні апостола Павла до Тимотея ( 2 Тим. 4, 21). Він займав високе положення члена римського Сенату. В своєму будинку святий приймав первоверховних апостолів, збирав віруючих християн. Будинок його був перемінений в церкву, що одержала назву "Пастирської". В ній, за переказами, священнодіяв сам святий апостол Петро.

Святий апостол Трофим походив з міста Едесси. Його ім'я згадується в книзі Діянь святих апостолів і в 2-му Посланні апостола Павла до Тимотея ( 2 Тим. 4, 20). Він був учнем і співробітником святого апостола Павла, розділяючи з ним всю скорботу і гоніння.

Всі три апостоли прийняли мученицьку смерть в Римі за імператора Нерона (54 - 68), одночасно з святим апостолом Павлом (+ приблизно 67 року).

Духовні читання

Тома Гемеркен Кемпійський
Наслідування Христа
Книга перша
Практичне заохочення до духовного життя

Розділ 9

Про послух і підлеглість.

Дуже поважна річ підлягати послухові, жити під оком настоятеля і не мати своєї волі.

Бо далеко безпечніше підкорятися владі, ніж бути настоятелем.

Багато людей підлягають послухові більше з конечності, ніж з любові; такі теж бідують і через будь-що нарікають. Вони ніколи не дійдуть до свободи духа, доки ради Бога не піддадуться цілим серцем.

Кидайся сюди чи туди, а спокою не знайдеш, як тільки в покірливій підлеглості під проводом настоятеля.

Вимріяна надія на інші місця і їх зміна вже багатьох людей ошукала.

Це правда, що кожний чоловік рад чинити за власною думкою і більш прихильний до тих, що думають так, як він.

Але коли Бог є між нами, то й нам треба нераз ради святого спокою відмовитись від своєї думки.

Хто є такий мудрий, щоб міг усе знати?

Тому не надійся надміру на свою гадку, але радо прислухайся також до думок інших людей.

Якщо твоя гадка буде добра, а ти лишиш її ради Бога і підеш за чужою, то матимеш більшу користь із того.

Бо нераз я таке чував: безпечніше послухати ради і прийняти її, ніж радити.

Може трапитись навіть так, що одна і друга гадка буде добра, але небажання згодитися на чужу, коли розум чи діло того вимагає - ознака гордості та впертості.

Читання

АПОСТОЛ (Діянь 14, 6-18)

6 вони, збагнувши це, втекли в міста Лікаонські, Лістру та Дербу й околицю,

7 і там звіщали Євангелію.

8 У Лістрі сидів один чоловік, недужий на ноги, кульгавий від утроби матері своєї, який не ходив ніколи.

9 Він слухав, як Павло говорив; глянувши на нього пильно і, побачивши, що він мав віру, щоб спастися,

10 сказав голосом великим: «Устань на твої ноги просто!» Той скочив і почав ходити.

11 Як же народ побачив, що Павло зробив, підняв свій голос, гукаючи по-лікаонському: «Боги в людській подобі зійшли до нас.»

12 І назвали Варнаву Зевсом, а Павла Гермесом, бо цей мав провід у слові.

13 І от жрець Зевса, що перед містом, привів до брами биків з вінками й хотів разом з народом принести жертву.

14 Довідавшись про це апостоли, Варнава та Павло, роздерли на собі одежу й кинулись між народ, кричачи:

15 «Люди добрі, що це ви робите? Таж і ми такі самі, як ви, люди, що проповідуємо вам, щоб ви від цих марнот навернулись до живого Бога, який створив небо й землю, і море, й усе, що є в них,

16 який за минулих поколінь дозволяв усім народам ходити своїми шляхами,

17 хоч і не лишив себе без усякого свідоцтва, добро творячи, даючи вам з неба дощ та врожайні пори, сповняючи харчами й радощами серця ваші!»

18 Таке кажучи, ледве народ спинили, щоб не приносили їм жертви.

ЄВАНГЕЛІЄ (Йо. 7, 14-30)

14 А як уже настала середина свята, увійшов Ісус у храм і почав навчати.

15 І дивувались юдеї, примовлявши: «Як він знає Писання, не вчившися.»

16 А Ісус озвався і мовив до них: «Моя наука не моя, а того, хто послав мене.

17 Якщо хтось бажає його волю чинити, то і взнає він, чи наука ота від Бога, а чи я промовляю сам від себе.

18 Хто говорить сам від себе, той слави власної шукає. Хто ж того слави шукає, який послав його, той правдивий, і немає неправди в ньому.

19 Хіба не дав вам Мойсей закону? А ніхто з вас закон не виконує! Чого бажаєте мене вбити?»

20 Озвався народ: «Чи ти навіжений? Хто тебе вбити бажає?»

21 А Ісус їм у відповідь: «Одне зробив я діло, і ви всі дивуєтесь.

22 Тим то дав вам Мойсей обрізання, - воно й не від Мойсея, лише від предків, - і ви обрізуєте чоловіка в суботу.

23 Чоловік приймає обрізання в суботу, щоб не був закон Мойсея порушений, - ви ж нарікаєте на мене, що я в суботу цілу людину здоровою вчинив!

24 Не судіте з вигляду зовнішнього - судіте справедливим судом!»

25 Казали отож деякі з єрусалимлян: «Чи не той це, що бажають його вбити?

26 Ось він говорить явно, і йому нічого не кажуть. Невже старшина і справді визнала, що він Христос?

27 Та ми про нього знаємо, звідкіля він. А Христос коли прийде, то ніхто не знатиме, звідки він.»

28 Отож Ісус промовив голосно, навчаючи у святині: «І мене знаєте, і знаєте, звідкіля я. Однак прийшов я не від себе самого, правдивий же той, хто послав мене, - а того ви не знаєте.

29. Я ж його знаю, бо я від нього, і він мене послав.»

30 Тим то й хотіли вони схопити його. Та ніхто не наклав рук на нього - не настала бо ще його година.