Вмуч. Марини

Духовні читання

Про самозречення і опір усяким пожаданням.

Господь. Сину! Ти не можеш дійти до повної свободи, якщо цілком не відречешся себе самого.
У невільницьких кайданах є всі ті свавільні, самолюби, пристрастні, цікаві, непосидющі, що завжди шукають тільки розкоші, а не того, що належить Ісусу Христу, які часто таке придумують і лаштують, що довго не встоїть. 
Бо все те, що не походить від Бога, пропаде. 
Затям собі оці коротенькі, але чудові вислови: "Лиши все – і знайдеш все", "Покинь пожадання - і знайдеш спокій". 
Візьми собі це на розум, а коли виконаєш, тоді все зрозумієш. 
Слуга. Господи, це не справа одного дня, ані дитяча забавка – у тому короткому вислові міститься вся чернецька праведність. 
Господь. Сину, ти не повинен відвертатися ані зразу падати духом, коли почуєш про дорогу праведних; але радше нехай це заохочує тебе до чогось вищого, принаймні, щоб гаряче бажати його. 
О, якби то так сталося, що ти дійшов би до того, щоб не бути самолюбом, а з готовністю виконувати тільки мою волю і того вітця духовного, якого я поставив тобі перед очима! Тоді ти мені дуже припав би до вподоби і все твоє життя спливало б у радощах і спокої. 
Ще багатенько маєш полишати: якщо задля мене того цілком не позбудешся, не осягнеш того, чого бажаєш. 
Раджу тобі, купи собі в мене топленого-щирого золота, щоб ти розбагатів (Од. 3,18), цебто небесну мудрість, яка топче ногами всяку нікчемність. 
За ніщо май земну мудрість, всяке людське і власне вподобання. 
Я тобі раджу, щоб замість того, що в людських очах цінне і високе, ти набував те, що благеньке. 
А дуже благенькою, маловажною і майже забутою здається правдива небесна мудрість, вона не думає про себе багато і не шукає великої слави на землі. Багато людей сповіщає її устами, але в житті їм далеко до неї. 
Однак вона – то дорога перлина, яку багато людей не бачить.

Читання

Ап. – 2 Кор. 169 зач.; 1, 12-20.

12. Слава наша - це свідоцтво нашого сумління, як ми поводились у світі, зокрема щодо вас, - у святості й щирості Божій; не в мудрості тілесній, а в Божій благодаті. 13. Бо іншого вам не пишемо, як тільки те, що ви читаєте й розумієте. А надіюся, що зрозумієте це повнотою, 14. як вже зрозуміли нас частинно, що ми - ваша слава, як і ви - наша в день Господа нашого Ісуса Христа. 15. В оцій то певності хотів я прийти перше до вас, щоб удруге ви мали радість, 16. а потім від вас перейти в Македонію і знову з Македонії прийти до вас, щоб вирядили ви мене в Юдею. 17. Хіба я, мавши те на думці, вчинив легковажно? Чи те, що я задумую, задумую лише з людських міркувань так, що в мені одночас перебуває і «Так, Так», і «Ні, Ні»? 18. Бог мені свідок, що наше слово до вас не є «Так» і «Ні.» 19. Бо Син Божий, Ісус Христос, що його ми вам проповідували - я, Сильван і Тимотей, - не був «Так» і «Ні»; в ньому лише «Так» було. 20. Скільки бо обітниць Божих у ньому - «Так», і тому через нього «Амінь» Богові на славу через нас.

Єв. – Мт. 91 зач.; 22, 23-33.

23. Того ж самого дня приступили до нього садукеї, що кажуть ніби нема воскресіння, і спитали його: 24. “Учителю”, – кажуть, – “Мойсей мовив: Коли хто вмре бездітним, то нехай брат його одружиться з його жінкою і відродить потомство брата свого. 25. Було в нас сім братів. І перший, одружившись, умер, не мавши потомства, і зоставив свою жінку братові своєму. 26. Так само і другий і третій аж до сьомого. 27. Нарешті, після всіх померла й жінка. 28. Отож, у воскресінні котрого з сімох буде вона жінка? Всі бо її мали.” 29. Ісус у відповідь сказав їм: “Помиляєтеся, бо не знаєте ані Писання, ані Божої сили. 30. У воскресінні не .женяться і не виходять заміж, а є як ангели на небі. 31. А щодо воскресіння мертвих, то хіба ви не читали слова Божого, яке вам каже: 32. Я – Бог Авраама, Бог Ісаака і Бог Якова! Бог – не мертвих, але живих!” 33. І чувши це народ, дивувався його навчанню.