Італійський соціолог вважає, що частина ЗМІ та так звані моральні авторитети намагаються представити, нібито Церква – це оселя педофілії, отже вона не має права захищати життя та сім’ю. Основною ціллю цих нападів є Бенедикт XVI. 

У статті «Священики-педофіли: випадок «медіального лінчування» відомий італійський соціолог Массімо Інтровінє не заперечує проблеми педофілії у частини священиків, але рішуче виступає проти маніпуляцій, до яких про оказії скандалу вдаються середовища, супротивні Церкві.

На його думку, особливо тепер, коли набула розголосу справа про педофільські афери серед німецького духовенства, дуже добре помітно механізм «медіального лінчування». Винним намагаються зробити оточення нинішнього Папи. Соціолог пояснює, що про проблеми, які вже давно існували, говорять все більше і більше, і кожного разу подають їх, як нові, що таким чином виникає думка, нібито їх кількість збільшується, хоча насправді це не так.

«Медіальне лінчування» ніколи не функціонує в пустоті. Воно опирається на об’єктивні причини та реальні загрози, проте «надає їм перебільшене статистичне значення».

Науковець досліджує цифри, які подаються у статистиках стосовно педофілії священиків, зокрема у США. З досліджень виникає, що інколи цифри перебільшені, інколи вік нібито малолітніх жертв уже сягав повноліття, а інколи стосунки тривали за згодою священика та неповнолітньої людини, що мала вже 16 років. Також Інтровінє наголошує на тому, що не можна педофілію, як явище, асоціювати виключно зі священиками, так як це не відповідає дійсності.

Крім того, було багато випадків, коли священиків звинувачували безпідставно. Особливо після 1990 року, коли деякі адвокатські контори зрозуміли, що можуть заробити мільйони завдяки звичайним підозрам.

Недавні скандали в Німеччині та Австрії теж призвели до явища, яке можна охарактеризувати як «медіальне лінчування». Як пише Інтровінє, медіа знову «представляють «новими» давні (деяким вже понад 30 років), добре відомі події. ЗМІ постійно повертаються до Баварії, звідки Папа родом, а на перших шпальтах подають події з 80-х років, так ніби вони відбулися вчора.

Інтровінє, опираючись на дані американського дослідника Філіпа Дженкінса, стверджує, що понад 80 відсотків педофілів – це гомосексуалісти, а серед священиків-педофілів - гомосексуалістів понад 90 відсотків. Отже, на думку соціолога, якщо в Католицькій Церкві дійсно була проблема з розбещенням неповнолітніх, то це не стосується целібату. Автор стверджує, що проблема заключається у надмірній толерантності до гомосексуалізму в семінаріях, зокрема у 70-х роках: тоді то й були рукоположені священики, засуджені пізніше за сексуальні зловживання.

Це проблема, яку намагається виправити Бенедикт XVI – повернення до моральності, аскетизму, медитації, високої природи священства – це щеплення на трагедію педофілії, підсумовує соціолог.

На думку Інтровінє, невипадково зараз так звані «моральні авторитети» організовують «всесвітню паніку» – вони виконують свою програму, яка насправді не має на меті захист дітей, їх мета – дискваліфікувати Папу та значення його слів щодо питань абортів, евтаназії та гомосексуалізму. Адже сьогодні у світі звучить практично єдиний голос на захист сім’ї та життя. І це голос Церкви та Папи.

http://www.credo-ua.org/2010/03/17684/