Протягом І – ІV століть виділилось 12 найвизначніших свят, головним чином пов’язаних з особами Ісуса Христа та Богородиці.

Серед них виділяють, так звані, неперехідні, тобто з фіксованими датами святкування. А саме:
Різдво Христове;
Хрещення;
Стрітення Господнє;
Благовіщення;
Преображення Господнє;
Різдво Пресвятої Богородиці;
Успіння Богородиці;
Воздвиження Хреста Господнього;
Введення в храм Пресвятої Богородиці.

Інша група дванадесяти свят – перехідні, дата яких пов’язана зі святкуванням християнської Пасхи. Це, зокрема:
Вхід Господній в Єрусалим (святкується тиждень до Пасхи);
Вознесіння Господнє – сороковий день після Пасхи;
П’ятидесятниця (або День Святої Трійці) - п’ятдесятий день після Пасхи.

Пасха – Свято Воскресіння Ісуса Христа. Святкується на згадку про події, зображені в Євангеліях. Охоплює перед пасхальний або „страсний” тиждень, пов’язаний з останніми днями земного життя Христа:
пасхальну неділю, тобто день Світлого Христового Воскресіння;
післяпасхальний тиждень, так званий „чистий”.

Символіка „пасхи” сягає корінням у давню історію євреїв і пов’язана з умилостивлюючими жертвоприношеннями (свято Песах). Спокутна жертва Ісуса Христа замінила старозавітну пасхальну жертву.

Зв’язок християнської Пасхи з юдейським праобразом виявляється і у визначенні дати святкування. Пасха є перехідним святом. Її дата пов’язана із визначенням дати юдейського свята Песах та зіставленням сонячного та місячного календарів. Схема ця має назву пасхалії і була визначена на ІІ Вселенному соборі. Згідно з нею християнську Пасху святкують у першу неділю після повного місяця, при цьому не допускається збіг з юдейською пасхою.

Існували різні схеми обчислення цього періоду. На Заході це було, так зване, Римське обчислення, укладене Вікторином Аквітанським та Діонісієм Малим. На Сході таблиці – пасхалії укладались Теофілом та Кирилом Александрійськими. Після багаторічних дискусій Римська Церква прийняла систему Діонісія Малого, а Східна – продовжила триматись александрійської. Від тоді і до сих пір існує ця розбіжність між Сходом та Заходом у даті святкування християнської Пасхи. І ми бачимо, вона не пов’язана із старим та новими стилями у церковному календарі. Воскресіння Господнє для східних християн є головним і найбільшим святом річного богослужбового кола.

А перед нами ще Страсний тиждень. Богослужіння перших днів цього тижня завершуються в Страсну Середу спогадом про помазання ніг Господа грішницею.

У Четвер згадується встановлення Євхаристії на Тайній Вечері. Потім богослужіння словесно відтворюють страждання, смерть і покладення в гріб Господа. Священики читають 12 євангельських уривків про страсті Господні. Молільники ніби присутні біля Христа Господнього. За давнім звичаєм всі присутні під час євангельських читань тримають запалені свічі.

Вечірнє, точніше денне, богослужіння Великої П’ятниці супроводжується винесенням на середину храму зображення тіла померлого Христа – плащаниці, яку кладуть на підвищення, подібно до гробу.

На Утрені Великої Суботи здійснюється чин погребення Христа Спасителя. Це дуже красиве богослужіння, на якому священики переодягаються із темних риз у світлі і вже чується вістка про Христове Воскресіння.

Можливо нам не захочеться іти в храм в ці страсні дні. У нас плутаються думки, наповнює сум’яття чи відчай. Але були люди, які не мали де дітись, куди піти від дійсності, яка оточила їх в останні земні дні Христа. Це були Богородиця, апостоли, учні. І в них путались думки, їх наповнював страх і відчай, але від реальності не було де відійти.

Коли ми про це подумаємо, то можливо знайдемо час і своє місце в храмі.

Бажаю собі і вам, радіослухачі, такого глибокого пережиття всіх свят церковного календаря, щоб це було не спогадом про давно минулі дні, а дійсністю нашого життя.

http://www.svitanok.te.ua/topics.php?id=90