Тоді Дух повів Ісуса в пустиню, щоб диявол спокушав його. Він постив сорок день і сорок ночей і нарешті зголоднів. Тоді підійшов до нього спокусник і сказав: "Коли ти Син Божий, звели, щоб це каміння та й стало хлібом. " , А той. відповів: "Написано: Чоловік житиме не самим хлібом, а кожним словом, що виходить з уст Божих. " 
[...]Лишив тоді його диявол. І ось ангели приступили й почали йому слугувати. 
Від Матея (4,1-11) 

Сьогодні демон, сатанізм, і інші, пов'язані з усім цим, явища вийшли на перший план, і викликають чималу тривогу. Наш технологічний і індустріалізований світ буквально кишить магами, чаклунами, окультизмом, спіритизмом, складачами гороскопів, торговцями амулетів і привороту, а також справжнісінькими сатанинськими сектами. Виставлений за двері, диявол лізе у вікно. Тобто, вигнаний з віри, він повертається до людей через забобон. Епізод спокушування Ісуса в пустелі допомагає нам це зрозуміти. І перш за все відповісти на питання: а чи існує взагалі демон? Чи дійсно це слово - демон - позначає якусь особу, яка володіє розумом і волею, чи це всього лише символ, вираз, що використовується для позначення суми всього морального зла в світі, колективної безрозсудності, колективного психічного відхилення, і так далі? Багато хто серед інтелектуалів не вірить в демона як в конкретну особу. Проте слід зазначити, що великі письменники і мислителі, такі як Гете і Достоєвський, надзвичайно серйозно відносилися до існування Сатани. Шарль Бодлер, який вже точно не був взірцем моральності і честі, сказав, що «найбільша підступність демона полягає в тому, що він заставляє повірити, що його не існує». Головний доказ існування демона в Євангелії знаходиться не в багаточисельних епізодах визволення одержимих, оскільки на тлумачення цих фактів могли вплинути вірування про джерело хвороб. Справжній доказ - в житті святих! І Ісус, якого диявол спокушав в пустелі, є красномовним підтвердженням цьому. Доказом є також безліч святих, які за життя боролися з князем темряви. Їх ніяк не можна уподібнити Дон Кіхоту, який боровся з вітряками. Навпаки, це люди із здоровим глуздом і психікою.

Якщо багато хто вважає абсурдом вірити в демона, то це тому, що їх думка ґрунтується на книгах, тому що вони проводять життя в бібліотеках, або за письмовим столом, тоді як демона цікавлять не книги, а люди, особливо святі. Що може знати про Сатану той, хто ніколи не мав справи з його реальністю, а лише з його ідеєю, тобто з культурними, релігійними, етнологічними традиціями, пов'язаними з Сатаною? Такі люди зазвичай трактують це питання з неабиякою долею впевненості і почуттям вищості, зневажливо відмахуючись від нього, і називаючи все це «середньовічним мракобіссям». Але ця впевненість оманна. Подібно до тих, хто хвалиться, що не бояться лева, наводячи як доказ факт, що багато раз бачили його намальованим чи на фотографії, і жодного разу його не злякалися. З іншого боку, це цілком нормально і логічно, що в диявола не вірять ті, хто не вірить в Бога. Було б просто-таки трагічно, якби всі, хто не вірує в Бога, вірили б в диявола!

Проте, найголовніше, що християнська віра повинна сказати нам, полягає не в тому, що демон існує, але що Христос переміг демона. Христос і демон для християн не є двома рівними і протилежними принципами. Ісус є єдиний Господь; сатана ж - це всього лише «зіпсоване» творіння. Якщо йому дана влада над людьми, то це для того, щоб дати людям можливість вільного вибору, а також щоб вони «не загордилися», увірувавши в те, що є самодостатніми і не потребують визволителя. «Старий сатана з'їхав з глузду, співається в одному негритянському "спірічуелсі". «Він цілився в мою душу, але помилився, і знищив мій гріх». З Христом нам нічого боятися. Ніхто і ніщо не може заподіяти нам зло, якщо ми самі не хочемо цього. Сатана, говорив один з Отців Церкви, після пришестя Христа подібний до собаки, прив'язаного за хвіст: він може скільки завгодно гавкати і кидатися, але не може укусити, якщо лише ми самі не підійдемо до нього впритул. Ісус в пустелі звільнився від Сатани, щоб визволити від нього нас!

 http://christusimperat.org/uk/node/17781